Домашнє завдання. Його місце та значення в навчальному процесі.

Домашнє завдання — це стара проблема, яка потребує нового вирішення.

Не секрет, що сьогодні багато педагогів-практиків відчувають труднощі в питаннях, пов'язаних із домашнім завданням. Проблема домашнього завдання хвилює учнів, учителів, батьків. Часто вона стає темою дискусій, батьківських зборів, педагогічних конференцій та нарад. У цьому немає нічого дивного. Не викликає сумнівів, що виконання домашніх завдань це — невід'ємна частина процесу на­вчання.

Існують різні погляди на місце та значення домашнього завдання в процесі навчання. На­веду деякі з них:

· домашнє завдання — це про­довження роботи, розпочатої на уроці;

· це закріплення матеріалу, вивченого на уроці;

· має випереджальний харак­тер;

· домашнє завдання слід ви­конувати з використанням додат­кових джерел;

· це один із різновидів органі­зації позашкільного часу учнів;

· має  розвивати  творчі здібності учнів;

· повинно бути обов'язковим тощо.

Я вважаю, що домашнє завдан­ня — це складова уроку, але воно має бути індивідуальним, творчим. Учитель мусить знати, яку мету він переслідує, даючи учням роботу додому. Домашнє завдання тісно пов'язане з роботою на уроці й сприяє розвитку самостійності учнів, творчого мислення. Воно має органічно витікати з уроку, продовжувати його, давати по­штовх до вивчення наступної теми. Обсяг його має бути мінімальним, щоб не відштовхнути учня. Треба планувати кожен пункт завдання, знати його призначення та не­обхідність. Домашнє завдання має розвивати особистість учня. Не­має необхідності давати додому те, що досягнуто на уроці. Якщо виникає така потреба, це означає, що вчитель не продумав урок до кінця.

Для того щоб обґрунтувати не­обхідність домашнього завдання з педагогічного погляду, необхідно виявити зв'язок між різними вида­ми діяльності. Людина розви­вається в діяльності й за допомо­гою діяльності. Тому домашнє зав­дання має сприяти особистісному розвитку учня. В діяльності осо­бистість проявляє й розвиває себе всебічно. Але не кожен вид діяль­ності впливає на розвиток дити­ни. Домашнє завдання іноді роз­раховано на вивчення параграфу підручника та на відповідь на за­питання після нього. Якщо учень уважно і старанно працював на уроці, йому це непотрібно й не­цікаво.

Особливе значення має обсяг роботи вдома. Якщо обсяг вели­кий, це перевантажує учня. Для нього існує кілька виходів з цієї ситуації:

·         не вчити зовсім;

·         вивчити поверхово, перегля­нути матеріал;

·         вивчити все, але скоротити час на відпочинок.

Погано продуманий і підготов­лений урок вимагає від учителя перенесення частини матеріалу для самостійного вивчення учня­ми вдома. Але це завдання не ви­тікає з уроку, воно може бути складним і незрозумілим для дітей, може призвести до пере­вантаження учнів та відбити інте­рес до навчання.

Домашнє завдання має бути вмотивованим. Учень чітко має знати, для чого він І виконує цю роботу.

Щоб об­ґрунтувати необхідність домаш­нього завдання, треба:

1.      визначити якості особистості, на розвиток яких спрямовано зав­дання;

2.      довести, що це необхідно знати для подальшого вивчення теми чи для закріплення, для ви­вчення нової теми чи для виконан­ня якоїсь іншої роботи;

3.      пояснити, чому не можна ви­конати цього завдання на уроці, а необхідно опрацювати його вдома.

Проблему домашнього завдан­ня можна і треба вирішувати лише з позиції системного підходу:

1.      домашні завдання слід ретельно мотивувати;

2.      мета домашнього завдання має відповідати меті та завданням уроку;

3.      матеріал домашнього зав­дання має бути переважно дифе­ренційованим, з урахуванням осо­бистих здібностей кожного учня;

4.      хід виконання домашнього завдання повинен коментувати й обов'язково перевіряти вчитель.

Більшість учителів вважає, що завдання додому необхідне.

Воно може виконувати такі функції:

· запам'ятовування й тренування;

· застосування матеріалу в не­стандартних ситуаціях;

· контроль за вивченим мате­ріалом;

· самоконтролю;

· систематизації;

· самостійного ознайомлення з новим матеріалом;

· випереджального вивчення теми.

Домашнє завдання цілком має витікати з уроку. Але ми знаємо, що на уроці учні працюють по-різному. Тому, в ідеалі, кожен має отримати індивідуальне завдання додому. На жаль, це неможливо. Току вчитель повинен розбити домашнє завдан­ня на рівні складники. Кожен учень обирає завдання по змозі. Обов'яз­ковим його елементом має бути творчість. Але треба пам'ятати, що завдання творчого характеру пе­редбачають певний відрізок часу для виконання.

Ще одна обов'язкова вимога до домашнього завдання — слід перевіряти й оцінювати роботу учня. Учень має бути впевнений у тому, що його роботу вдома обо­в'язково перевірять.

У школах нового типу акценти в навчанні переміщуються з пере­давання рафінованих знань на створення психолого-педагогічних умов розвитку особистості кожної дитини, для забезпечення учня ефективними засобами особистої та інтелектуальної моралізації. Досягненню цієї мети сприяє крім роботи на уроці робота вдома. Щоб зробити її максимально ефек­тивною, необхідно не тільки роз­робити алгоритм виконання, а й враховувати специфіку кожного предмета, норм домашнього зав­дання, спрямованість до досяг­нення певної мети.

Лише такий підхід зробить до­машнє завдання вірним помічни­ком учителя, дасть дітям змогу засвоїти, зрозуміти і використати отриману інформацію.

Роблячи висновки, я хочу за­пропонувати деякі рекомендації щодо домашнього завдання:

·           ретельно обмірковувати зміст і мотивувати домашнє завдання, пов'язувати його з метою уроку;

·           обмірковувати й урізнома­нітнювати перевірку домашнього завдання;

·           дотримуватись існуючих норм домашнього завдання;

·           підвищувати ефективність уроку, це дасть змогу зменшити обсяг домашнього завдання;

·           використовувати диферен­ційований підхід до змісту домаш­нього завдання.