Виховні заходи

ДОБРОТА І СКРОМНІСТЬ - цінні моральні якості

Мета: Узагальнити уявлення учнів про моральні кате­горії — доброту і скромність.Розвивати уявлення про достоїнства   людини,  цінність  яких  визнана   в суспільстві, розвивати мотивацію до аналізу чужих вчинків і самоаналізу.      

Хід заходу

I.  Організація класу.

II. Оголошення теми і мети класної години

ТАТОВА ПОРАДА

Хлопчина вбіг із двору в хату,

До тата голосно гука:

— А я провідав у лікарні

Свого найкращого дружка.

Тож правда, тату, я — чутливий

І маю серце золоте?

Замисливсь тато на хвилину

І так сказав йому на те:

— Коли тебе в тяжку годину

Людина виручить з біди, —

Про це добро, аж поки віку,

Ти, синку, пам'ятай завжди.

Коли ж людині щиросердно

Ти сам зробив добро колись, —

Про це забудь аж поки віку,

Мовчи й нікому не хвались!

·         Як ви думаєте, чому так відповів тато своєму синові?

·         Якою повинна бути людина?

(Учні називають якості людини, записують на дошці, по­яснюють значення цих чеснот).

Добра, чесна, ввічлива, скромна, щира, уважна, куль­турна, привітна, чемна.

— Сьогодні ми спробуємо розкрити такі поняття, як «добра людина», «скромна людина».

III. Опрацювання матеріалу.

1. Знайомство з оповіданням Ю. Ярмиша «Апельсин і сонце».

На лужку біля моря хтось кинув зернятко апельсина. Зернятку сподобалося на новому місці. Там було тепло, вогко. Із зернятка стало рости маленьке деревце. А потім на деревці виріс Апельсин. І ось що з цього вийшло.

Навколо зеленіла лише маленька ввічлива травичка, яка вклонялася навіть легенькому вітерцеві, та якісь нез­грабні кущики. А Апельсин був гарний, жовтий, круглий.

—Я зовсім як Сонце, — подумав Апельсин, — ну, чисто, як Сонце. З усього видно — ми брати. Недарма Сонце так світить мені. І Апельсин страшенно запишався. Він навіть вже не вітався з травичкою і кущиками. А тільки від ранку до вечора нахвалявся, що ', він, як Сонце, а може й кращий.    

—  Мені, Апельсинові, нічого ховати д вночі свою красу, як Сонцю.  

Якось на лужку з'явилася Людина.

— Дивись-но, апельсин виріс, — здивувалася   вона   й   зірвала Апельсин.

Людина віднесла його додому й кинула в ящик. Там вже лежало чимало інших апельсинів. І ніхто тепер не міг знайти нашого знайомого. Навколо було стільки плодів — і більших, і кращих за нього.

А людина, яка з'їла потім цей Апельсин, сказала, що він був страшенно кислий.

·         Як поводився Апельсин?

·         До чого призводять зарозумілість і хвастощі?

2. Робота з прислів'ями.

Хто любить лише себе — того люди не люблять.

Хто скромніший, той розумніший.

Зазнайство з ніг зіб'є, скромність на ноги поставить.

3. Моральні задачі.

Одна дівчинка написала до газети:

«Про мою подругу всі сусіди говорять: «Яка вона доб­ра, весела!». А про мене ніхто цього не говорить. Це ме­не ображає. Адже я теж бажаю всім добра, дорослим до­помагаю».

• Що б ви могли порадити дівчинці?
• Як їй добитись, щоб всі знали, що вона теж добра?

(Скромна людина ніколи не хвалиться своїми добрими вчинками і здійснює їх за внутрішнім бажанням, вона не вимагає до себе особливого ставлення).

4. Моральні ситуації.

І.

Закінчилися уроки. На шкільний двір вийшли учні 6 класу і побачили, шо у малого першокласника старший хлопець відбирає м'яч. Малюк міцно тримав м'яч і не віддавав. Тоді хлопець став його бити...

— Як вчинили шестикласники:

1). Покликали на допомогу чергового вчителя?

2). Виручили з біди першокласника своїми силами?

3). Звернулися за допомогою до перехожих?

ІІ КОЛОСОК

Виріс вищим колосок,

Тому й загордився,

На братів своїх малих

Навіть не дивився.

Ті, наповнені зерном,

Хилять вниз голівки,

А порожньому одно:

Пнеться вгору тільки. 

Запам'ятайте, будь ласка, що я — це особовий займенник. Не слід часто повторювати «я — розумник», «я — роботяга», «молодець» то­що. Краще зачекати, коли про тебе ска­жуть інші. А щоб люди могли казати про вас тільки добре, користуйтеся «Словничком ввічливої людини».

(Діти зачитують ланцюжком слова зі словнич­ка).

САМОХВАЛИ

Йшов Івась до школи,

Де гудуть, мов бджоли,

Хлопці та дівчатка,

Україненятка.

Підійшла до нього

Леся бистронога.

Струнко в позу стала,

Продекламувала:

Може, хто такий колись

Колосок зустріне

Ви скажіть йому тоді

Ввічливо і просто:

Щоб зерном він похваливсь,

А не тільки зростом!

• Що ви можете сказати про ці колоски?
• Як би могла закінчитися ця розповідь

5. Роздуми над розповіддю «Для чого Саші си­ла?».

Цієї осені Саша подорослішав на рік і вирішив по­просити  тренера записати його в «атле­ти». Для хоробрості  і друзів з собою взяв.

— Ну що з вами робити? — сказав Валерій Анатолійо­вич.

Він розказав хлопчикам про будову людського ор­ганізму, які навантаження шкідливі і які корисні. Але го­ловне — він дозволив їм тренуватися поруч з богатирями, яких знають всі хлопці.

Саша побоювався, що буде «на побігеньках» у дорослих хлопців. Але скоро його побоювання розсіялися.

«Допомогти?» — питає хто-небудь із них, коли Саша з однолітками возиться біля снаряда. І обов'язково допома­гають. Хвалитися силою — нижче їхньої гідності.

Одного разу побачив Саша, як розізлився на його дру­га Костика Едик Смірнов. «От по шиї отримає» — поду­мав Саша. А Едик і пальцем Костика не зачепив. Сильні в бійку не лізуть. Вони можуть тільки захищати.

Саша з друзями тренування не пропускають. Твердо вирішили стати сильними. А вже добрими і справедливи­ми — це само собою розуміється. В повній відповідності з правилами сильних.

• Який висновок можна зробити з цієї розповіді?
• Чи вихвалялися старші своєю силою?
• Сподобалася вам розповідь?

IV. Підсумок класної години.

Моральні правила «Я — людина серед людей».

Цінують не за словами, а за ділом.

Потрібно завжди бути скромним, не вихвалятися, не
зазнаватися, не обіцяти того, чого ти не можеш.

Не будь хвальком! Не вихваляйся своїми успіхами, знаннями, речами.

Допоміг товаришеві — не підкреслюй цього, нікому не хвалися.

Старайся робити добро скромно, непомітно.

В назві цих моральних правил вжито одне маленьке чарівне слово. Знайдіть і назвіть його. (Я)

• Правильно казала

Нам бабуся наша:

«Сама себе хвалить

Лиш гречана каша».

• Ці, можливо, діти

Дуже мудрі. Може.

Та себе хвалити

Самим не пригоже.

• Вам ще краще буде,

Як хоч раз на рік

Вас похвалять люди,

А не ваш язик.

• В будень і на свято

Ми таких стрічали.

В нас їх є багато.

Звуть їх — самохвали.

Культура спілкування

Мета: формувати звичку вітатися зі старшими, батьками, один з одним, виховувати шанобливе ставлення до дорослих; прищеплювати любов і повагу до рідної мови, розширити словник мовленого етикету ловами вітання, поповнити активний словник словами: культура, невербальні і вербальні форми мовлення.

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя.

Слово «культура» походить від латинського «вирощування», «обробіток». Первісний смисл цього слова був пов'язаний з обробітком грунту. Потім це слово набуло широкого значення, як «культура» суспільства, нації. Це слово ми відносимо і до люди­ни. Кажемо: культура мови, спілкування, почуттів, привітання.

Напевно, кожен, хто покуштував плід яблука-дички з гримасою незадоволення викине його, а от яб­лука садового дерева-окультуреного — з'їсть із задо­воленням. Такою ж мірою нам неприємно контакту­вати з людиною некультурною, неввічливою, безце­ремонною. Одночасно з задоволенням ми спілкуємо­ся з людиною культурною. Нас тішить її ввічливість, привітність, тактовність, доброта.

То ж я, із спільними зусиллями всіх працівників школи, стараюся зробити з вас культурних людей.

Сьогодні ми з вами поговоримо про культуру привітання.

Щодня зустрічаючись із знайомими вперше, слід вітатися. Оскільки норм привітання в світі є багато, ми обмежимося загальновживаними у нас, в Ук­раїні.

Здавна в Україні, зокрема в сільській місцевості, існує добра традиція: вітатися з людьми незалежно від близькості знайомства. Тому і вам не слід забу­вати про неї і слід додержуватись цієї традиції.

— Якими словами ми вітаємося?

(Добрий день, ранок, вечір; доброго здоров'я; дай Боже щастя! Слава Ісусу Христу! Христос Воскрес! Христос рождається!).

Так вітаються християни. Своїм привітанням під час зустрічі люди бажають одне одному не лише доброго дня, а й здоров'я, добра та всіх гараздів.

Вам, діти, слід вітатися не тільки з дорослими, але й одне з одним. Вітаючись не слід вживати жар­гонних і вульгарних слів: «Привіт, старий» чи «Вітаю теличко» — навіть звертаючись до найближ­чих знайомих.

Не можна махати рукою чи капелюхом; надто га­ласливо виявляти свої почуття чи вітатися між іншим, просто так.

У народі кажуть: «Яке «помагай боже» таке й «доброго здоров'я».

— Як ви розумієте цю приказку?

(Як ви привіталися, того вона вам і побажала).

Привітання, діти, треба говорити не поспіхом, не машинально, а повільно і приязно: і поглянути при цьому у вічі знайомому та щиро посміхнутися. Доб­рий настрій і йому, і вам забезпечений.

Різними є форми прощання.

(До побачення! До зустрічі! Усього найкращого! На все добре! Бувайте здорові! На добраніч!)

Проте можна при прощанні з близькими чи доб­ре знайомими обмежитись і невербальною формою, тобто жестом.

(Пояснення слова «вербальна форма» — це фор­ма, коли використовується мовлення, «невербальна» -- це форма жестів).

— Як можна попрощатися за допомогою жестів?

    (Посміхнутися,   потиснути   руку,   помахати рукою).

Але дуже прикро, коли українська молодь засмічує нашу чудову, мелодійну українську мову такими формами вітання: «Салют», «Віват» та інші. А в ситуації: здраствуй-прощай найчастіше викорис­товують англійське «гуд бай» чи італійське «чао».

Перед вами може постати таке питання: «Хто по­винен вітатися першим?» Як підказує здоровий глузд, першим вітається завжди той, хто ввічливіший і вихованіший.

За сучасним етикетом, першим вітається молод­ший зі старшим, чоловік із жінкою, учень з вчите­лем, дитина з дорослим, гість із господинею, госпо­дарем.

В Україні і досі вельми поширеним є привітання «за козацьким звичаєм» — зустрівшись у гостині, добрі знайомі починають обніматися і цілуватися.

Незалежно від віку статі першим вітається той, хто обганяє знайомого чи проходить повз нього. Перш ніж звернутися із запитаннями до незнайомого, слід з ним привітатися.

Зустрівшись у кафе, кінотеатрі, театрі зі своїми знайомими, вам слід взаємно привітатись, злегка кивнувши головою.

З продавцями магазинів, кіосків, службовців го­телів слід вітатися, якщо ви маєте з ними справу постійно, день у день.

II. Читання оповідання В. Сухомлинського «Скажи людині «Доброго дня».

Обговорення оповіді.

III. Аналіз ситуації морального змісту.

1.     Зайшли до ліфту дві подруги. У ліфті стояв чо­ловік похилого віку. Світлана привіталась, а Лю­да запитала: «Цей чоловік — твій знайомий?»

      -- «Ні, — відповіда Світлана. — Він живе в нашому будинку».

 — Чи правильно робить Світлана?

2.     Галина їде до школи, а Сашко — зі школи. По дорозі вони зустрічаються.

     Хто з них першим повинен привітатися?

IV. Робота над прислів'ями.

§  «Слова щирого вітання дорожчі за частування».

§  «Одне приємне слово — наче сад цвіте».

§  «Ввічливих і лагідних скрізь шанують».

V.  Підсумок заняття.

Пам'ятка.

1.  Не забудь вітатися із знайомими.

2.  Вітайся із ввічливим виразом обличчя.

3.  Молодший першим вітається зі старшими.

4.  Вітаючись, вийми руки з кишень.

5.  Чоловік (хлопець) повинен вітатися першим.

6.   У кафе, кінотеатрі, театрі слід вітатися із знайомими кивком голови.

7.   Першим має вітати присутніх той, хто захо­дить у приміщення після інших.

Як приємно кожному з вас бачити усміхнене об­личчя, почути ласкаві, звернені до тебе слова. І тоді твій настрій стає піднесеним, веселим. Так само і людям приємно почути від вас лагідні, добрі слова. Як я побачила з нашого заняття, ви їх добре знаєте. Давайте ми їх пригадаємо якомога більше і зберемо у нашу «чарівну скриньку». Це можуть бути слова привітання, пошани, подяки. А зараз я відчиню двері і випущу ці слова у світ. Нехай всі люди зна­ють, як багато, добрих слів є на світі, хай усім від цього стане приємніше, веселіше жити на нашій ук­раїнській землі.